Традиційна китайська культура суто матеріалістична і орієнтована на земні радощі. Сексуальні задоволення в ній не вважаються чимось порочним, а сексологія як наука виникла в Китаї більше двох тисяч років тому. Протягом багатьох століть еліта Піднебесної застосовувала різні сексуальні практики для оздоровлення та продовження життя. При комуністах скрізь були введені обмеження, але правляча верхівка і особисто Мао Цзедун собі ні в чому не відмовляли, в тому числі і в еротичних розвагах. Можливо у вас теж виникло бажання урізноманітнити своє сексуальне життя, тоді рекомендуємо перейти за посиланням данный магазин
Почнемо з традиційної.
У традиційній-найголовніше місце. Традиційна китайська культура – це перенесення категорій архаїчної культури людства в сучасний світ. Тобто форми її наближені до сучасної дійсності, а основа — це те, чим жило людство з самої своєї появи. А жило воно, як відомо, відповідно до принципу «любов і голод правлять світом». Тобто для китайця секс і їжа — дві домінанти, але певним чином упаковані. Будь-яка культура-це система обмежень або навіть придушення. В одних культурах сексуальна енергія накопичується, в інших сублімується, в Китаї ж їй дають реалізовуватися природним шляхом. Те, що саме любов і голод правлять світом — – твердження дискусійне. Багато з цим не погодяться, сказавши, що людина — не тварина, що його головні устремління пов’язані з духовністю, з рухом до Бога. І вже особливо вірно це для традиційних культур.
З наукової, а не релігійної або філософської, точки зору, людина — істота біологічна, їй треба харчуватися і розмножуватися. При цьому природа влаштувала людину так, що розмноження у неї пов’язано із задоволенням. А суспільство людське прагнення до розмноження, тобто отримання задоволення, експлуатує. У західній культурі прагнення до сексуальної насолоди пригнічується і сублімується. Найчастіше це приймає релігійні форми. Китаю такий підхід абсолютно чужий. Там взагалі немає уявлення про те, що справжнє буття — це не тут на землі, а десь там за гробовою дошкою. Тому немає сенсу обмежувати себе в цьому житті заради якихось посмертних нагород. Коротше кажучи, китайці хочуть жити всмак.
У боротьбі з корупцією в КНР “другорядні дружини” не на других ролях
У чому різниця між китайським і західним ставленням до сексу, розібралися. А чим відрізняється Китайський підхід від, наприклад, індійського? В Індії ж звичаї більш вільні, ніж на Заході, досить «Камасутру» погортати або подивитися на барельєфи, що прикрашають деякі індійські храми.
Глобально індійська культура нічим від європейської не відрізняється. Вона так само орієнтує людину не на отримання радощів в цьому житті, а на боротьбу за блага в посмертному стані. Правда, при цьому в Індії існує наука про любов, зовні нагадує китайську. Причому виникли Індійська і китайська еротологія практично синхронно. Але, як я сказав, зовні схожі, внутрішньо вони прямо протилежні. Завдання індійського мистецтва любові-трансформувати сексуальну енергію в піднесені, духовні форми. А мета китайської еротології-поліпшити, зробити більш приємною земне життя. Простіше кажучи, у індійців вектор спрямований в небо, у китайців — в землю.
Коли виникла Китайська еротологія?
Китайці опинилися попереду планети всієї. Китайської еротології більше двох тисяч років. Відомі присвячені цій темі трактати, що датуються другим-третім століттям до нашої ери. Для порівняння: в Америці сексологія як наука виникла півстоліття тому, в Європі — трохи раніше.
Хто розробляв цю науку і в чому її суть?
Суть її в тому, щоб навчити людину займатися сексом правильним чином. А розроблялася Китайська еротологія в основному даосами. Треба сказати, що даосизм — це споконвічно Китайське, а не привнесене, як буддизм, релігійно-філософське вчення. Кінцева мета даоських практик-максимальне продовження життя, а в ідеалі — досягнення безсмертя. Чи не безсмертя душі, а фізичного, тілесного безсмертя. З даоської точки зору, не організований по науці секс – це розтрата енергії, тобто діяльність, що скорочує життя. У європейській, арабській або індійській культурах ця проблема вирішується шляхом обмежень, в крайній формі — повною відмовою від сексу. Передбачається, що за рахунок цього енергія акумулюється і допомагає людині підноситися духом до небес. Китайцям такий варіант не підходить не тільки тому, що їм прітіт відмова від сексуальних задоволень, а й тому, що важливим елементом їх культури є культ предків. А піклуватися про предків можуть лише їх нащадки. Зрозуміло, що якщо немає сексу, то немає і нащадків, а значить, і піклуватися про предків нікому.
Китайці ж не вірять у посмертне життя-який тоді культ предків?
Тут немає протиріччя. Ці духи предків насправді матеріальні. Саме тому і потрібні підношення. Безтілесним же духам ніякі матеріальні підношення або інші ритуальні дії їх нащадків не потрібні.
Так ось, з вищесказаного випливає, що чим більше дітей людина залишила після себе, тим краще. Значить, злягатися треба так, щоб кожен статевий акт приводив до зачаття, насіння даремно не витрачалося, і при цьому життя продовжувалася, а не коротшала.
І як же це все поєднати на практиці?
Для початку людина повинна добре вивчити своє тіло. У цьому китайці, безумовно, досягли успіху. В одному тексті другого століття до нашої ери описується жіночий статевий орган, і для цього використовується 20 термінів. Це в два рази більше, ніж в сучасній західній медичній енциклопедії. Але, треба сказати, для китайців тіло — це не форма, а набір функцій. Те, що у нас називається органами, для китайців — функціональні системи (канали, енергетичні шляхи). Пізнавши власне тіло, людина може керувати ним як машиною. Дії цієї машини він повинен гармонізувати з іншими факторами, тобто використовувати її не просто так, а в найбільш підходящі для цього моменти. Жінкам, до речі, простіше-їх організм і так регулюється місячними циклами, а чоловікам треба підлаштовуватися. Сам секс китайцями сприймається як боротьба статей за енергію, яка потрібна для оздоровлення і продовження життя. Жінкам і тут простіше-природним чином в статевому акті чоловіки енергію віддають, а жінки її отримують. Але даоські практики, як стверджували автори відповідних текстів, дозволяли чоловікові піти наперекір природі, здійснювати ” злодійський похід на небо», тобто вступити в статевий контакт, отримати задоволення, але при цьому не віддати, а придбати енергію. Зробити це можна, розділивши оргазм і еякуляцію. Тоді отримувати енергію можна від багатьох жінок. Так виникає полігамія: хоча формально в Китаї у чоловіка була одна дружина, але фактично їх було багато. Ціла ієрархія різних наложниць була потрібна не тільки для того, щоб чоловік міг віддаватися хтивості, а й для отримання максимальної кількості життєдайної енергії.
