Всім привіт!) навіть не знаю з чого почати, тк спочатку писав замітки на телефоні, а потім забив на все це справа, але спробую розповісти про те, як пройшов мій тріп. Ну і фотка для залучення уваги, велкам під кат, там буде багато красивих фотоале давайте спочатку, про процес підготовки…підготовки не було, я просто взяв свій рюкзак 5.11(який купував ще для поїздки в індію) +чохол для байка(який дуже навіть згодився, але в інших цілях), до речі тактичні рюкзаки зручні для цих цілей бо купа місць куди можна протягнути стропу і що то прив’язати, а ще позичив у товариша намет і матрац надувний(який був втрачений майже відразу).

Поїхали, старт був приблизно в обід, тк лили дощі і я чекав коли трохи стихне, за цей час я зганяв заправив баки під зав’язку(тк задній бак буде під рюкзаком) і взяв трохи їжі з собою, пару пачок снікерсів і сосисок, ахах)за планом маршрут повинен був починатися в інший бік, але ввечері напередодні мені сказали що льодовик підтанув і закрили частину доріг. Ось і я вирішив стартанути у зворотний бік.гаразд, давайте вже ближче до справи, че це я тут. Так би мовити борт журнал

день 1. першим днем я ще не знав чого чекав і взагалі я давно не їздив на дальняки, крайній раз було в 2019 виїхав я в бік міста selfoss, щоб повернути і перетнути острів впоперек по шляху заскочивши на kerlingarfjoll hot springsдорога по початку була дуже хорошою, але потім це було пекло і десь по дорозі я втратив той самий надувний матрац, але і фіг з ним подумав я (ох як я помилявся)погуляв за цими джерелами, чому то мені до речі нагадало це іджен на яві, скрізь +- одне і те ж, емоцій якихось не особливо було, ну погуляв і погуляв, найбільше в цій поїздці мене доставляла дорога … Їдемо далі, далі їхати залишалося ще пару сотень, на північ до міста акурейрі, само собою я не став топити і просто зупинився біля найближчої річки де у мене і була перша ночівля, чесно сказати давно мені не вистачало такої романтики.світила одна зірка, набрав води з річки(до речі під час поїздки всю воду пив з річок і водоспадів, вона тут тала з льодовиків і в магазинах дажу бутильованої немає, тому що всі п’ють з крана) і скориставшись пальником я зробив чаю і насолодившись тишею захомячіл пару снікерсів. Довго не можу заснути… А вся справа якраз в тому злому матраці, було холодно лежати, але як то ніч пережив.

день 2 доброго ранку, воно дійсно було добрим, тому що коли вийшло сонце я ще до обіду поспав вже в теплі і кинувся далі в дорогуза планом було доїхати до міста акурейрі, купити там матрац і чого смачненького поїсти) в плані дороги нічого особливого не було… Пейзажі мені нагадували гімалайські, де то я вже це бачив ахах)до міста я в підсумку дістався, ближче до нього дорога була дуже красива. На одометрі було пройдено з крайньої заправки 475км(в баках ще залишалося бічних) і я заправившись заскочив в магаз за матрацом, ох як жаба тиснула мене віддавати 100 баксів за нього, але потрібно… Взяв, навпаки заскочив в сабвейс поїв і погнав далі.до речі в місті оч милі світлофори і світять вони сердечками … Планів затримуватися там особливо не було, і я поїхав на крайню точку в місто raufarhöfn, щоб подивитися на дивні каменівсе.очікування реальність, таке собі, але познімав і дроном політав. Темніє і на півночі дуже було холодно, що я дощовик накинув просто, щоб було тепліше… Тент поставив знову ж біля якоїсь річечки, це був головний критерій для мене і вклався спати. (до речі північне сяйво в цей день було дуже сильне, але фоткати не став тк було холодно та й фотки вже є з ним ). Добраніч сказавши собі я пустив слюні

день 3 гуд морненг в’єтнам я прокричав собі (відгомони після 4х років життя там ахах) і почав збирати манатки в швидкому темпі, тому що мошки знищували. Рухав цього разу я до водоспаду dettifoss, до речі він дійсно вражає.дорога знову ж по гравійці куди ж без неї.все, водоспади подивився пофоткався і тепер найскладніша частина дороги до laugavellir hot natural pot, їхав я просто по якихось марсах, але стабільно 90кмч і місцями пролітаючи напіввисохлі річечки(одна з причин подорожі восени )

Ну ще парочку фоток, там захопився трохиодну щевсе, фотосет дороги закінчений, їдемо далі, їхав години 3 де то і майже під кінець я зловив хай сайд.було дуже неприємно. Був затягнутий поворот вниз з гірки де мене почало нести але я не гублячись тягнув до останнього (досвід їзди боком по пляжах є, фотка архівна)але не в цей раз… Я вилетів з байка і перекинувся.лежу і думаю хоч би мої 6 болтів в спині не відвалилися (дада. Півтора роки тому був паралізований і вчився ходити повторно, після серйозної травми )але все обійшлося лише подряпиною на коліні, а ще дивом рюкзак з дроном і фотіком був в той момент на животі і нічого не постраждало…на спот цей приїхав годинах до п’яти і для себе вирішив що на сьогодні вистачить, зроблю собі банний день. Це місце стало для мене улюбленимтк газу не було, я познайомився з місцевими, котори були там на машині і позичив балон, щоб слелать собі чаю і насолодиться цим вечоромдо речі місце оч порадувало, там навіть чистий туалет, де можна сісти як вдома…

день 4 прокинувся і виспався. О диво… В цю ніч я вмотався чохлом від байка зверху, що оч допомогло до речі)куди їдемо, а їхав я до stuðlagil canyon, дорога грунти з камінням, постійно ловив байк але в цьому був якийсь кураж на місці… Але не зовсім, виявляється ще пів годинки пішки потрібно було топтатиале воно того варте, сильно потужно… Їдемо далі був водоспад, до якого я не дійшов тк було аж надто складно, але я політав там з дрона і зробив фотокартку з далекадороги чарівні. Напевно справа навіть не в самих місцях, а в дорозі, який ми проїжджаємо!заскочив в місто, заправився і затарився провізією… І рвонув далі по фіордах кататися ..за планом був водоспад і потім джерела…водоспад я провтикав тк захопився дорогою і проскочив поворотодин водоспад більше один менше) не велика потеряехал я ще дуже довго уздовж фіордів, види дійсно шикарні, а найприємніше чекало мене дальшесреді ночі і темряви я заїхав незрозуміло куди і приєднався до компанії з 4х французів. Про боги, друга ніч з спа процедурами, такий рассклад мені дуже подобався… В цей вечір я сидів опустивши ноги у ванну і насолоджувався північним сяйвом … Ну і ближче до першої години ночі ліг спати. Весь.

день 5 це було одне з найдобріших утр, які були, не вистачало лише свіжої кавину і як ви думаєте, чи хотілося мені кудись було їхати? якщо я з 6 ранку там откисал ) а їхати довелося і притому з рекордами… Я побив свій рекорд по збиранню намети і упаковки байка, бо виявляється кемпить там можна і лендлорд приїхав і сказав що я викликаю поліцію ))а штрафи ох тут які, один раз вже заплатив за перевищення 300usd…кулею стартую і дороги, ех блаженство, ну подивіться саміїдеш такий уздовж океану, віє солоний запах і життя ніби тільки почалася…а шлях мій був до stokksnes, в село вікінгів… Куди я до речі не став заїжджати бо очікування реальність… Багато туристів, квитки і все в цьому дусі .але фотокартку на під’їзді зробити я не втримавсяох як же це забавно робити фотки на 10ти секундному таймері, а ще ж потрібно зробити загадковий вигляд і додати епічності типу шолом натягую ахах) ох вже цей instagram…окей. Пофоткався і їдемо далі до водоспаду svartifoss по дорозі до речі дуже багато таких ось приємних зупинок, де я робив привали, просто щоб насолодитися видомці зупинки буквально кожні 5кммісцями навіть є туалет

По дорозі до водоспаду ще проїхав міст з шматками льоду, так званий diamond веасһя був у захваті, на фото не передати, але масштаби, кольори… Це варто побачитиоднозначно зупинка коштувала того. А яка дорога була. Немає слів, просто фотопо шляху до речі пройшов міні дощик і я спостерігав ось таку веселку, однозначно зупинився

Водоспад, доїхав .(тільки від парковки ще хвилин 30 топтати але сил було повно) все по людськи, туалети, віфі, кемпінг і все в цьому дусі, але не моя історіяфотку зробив теж загадкову де підлога каменю в расфокусепоки піднімався до водоспаду промок, мрячило і настрій якийсь дивний було… Але я залишив свої павербанки на зарядці там і сидів в таулеті, поки сидів і хмаринки пішли і сонце вийшло..поїхав далі і десь посеред нічого поставив намет…

день 6 і ось. День 6. Залишалося справа за малим, дуже цікавий шматок маршруту по бездоріжжю, і я вдома.але прокинувшись від дрібного дощику я вирішив почекати і раптом все ок буде… Дочекавшись обіду він тільки посилювався і я зробивши фінальне рішення (як з’ясувалося дуже правильне рішення) повернутися на трасу а1 і рвонути по прямій додому… Їхав 110-115 мокрий до нитки. Місцями під кутом 15 ” бо зносив бічний шквал я мчав додому… До речі перед рейкявіком є перевал невеликий… Ось там мені було дуже страшно, тк на поворотах зносило з дороги тотально.але я доїхав додому.п’ю каву і пишу цей пострѕ фото мало робив, в основному знімав відео, як думаєте, може зробити щось і запиляти окремим постом?дякую за увагу, всіх обійняв і підняв