Прокинутися в цей день я планував якомога раніше, але вінішко за вечерею ввело свої корективи). Десь в 6 коли сонце вже здалося на горизонті окрилися мої злиплі очі, невже я знову почав ридати уві сні???)), зате виспався))) мляві збори і в дорогу.

16 липня. на асфальт вибрався десь в районі 8 годин і проїжджаючи гряду з барханів не втримався.

Бархан в цих краях досить щільний, на мій подив його переварила навіть універсалка mitas e07. Так що бажаючі покатати по бархану можуть впевнено пірнати, але це не точно.)))

Хотів було заїхати в астрахань до родичів, але довелося пролетіти по об’їзній, так вирішив сімейна рада. Один з родичів захворів хворобою 2020. Мене і самого корежило в квітні тому розумію, бажаю якнайшвидшого одужання і пролітаю повз.

Йду по лівому березі, беру напрямок на озеро баскунчак. Однак по дорозі вирішую заскочити в село річкове і подивитися на буддистський храм до революційної споруди. Якщо чесно очікував побачити, щось схоже на храм в елісті, а побачив це.

Все скромненько і акуратненько. На жаль храм був закритий, але на двері є контакти доглядача. Я заглянув у вікно і побачив лише величезний зал з дощатою підлогою. Мабуть храм використовують для ритуалів.гаразд, котимо далі. Обід застав мене на трасі біля селища селітрене, обідаю за якісь копійки і вирішую перечекати полуденне пекло на березі річки ахтуба.

Відпочити не вийшло. На берег під’їхали якісь хлопці на газельці, встали неподалік і поглядали на мене. Можливо вони просто чекали парою і я просто заганяюся, корочку останній раз в прохолоду, одягаю екіп.

Після села пирогівка бачу покажчик» богдо”, звертаю тим самим змінюючи намічений маршрут. Йду ґрунтовкою по вказаному напрямку, на горизонті вже бачу священну гору богдо.

Грунтовка впирається в ж / д станцію богдо. Авто переїзду ніби як немає, для мотоцикла це як би не велика проблема перескочити рейки, але навіщо ускладнювати собі завдання коли можна не ускладнювати. Проводжу погляд по горизонту, зліва бачу порошить по степу легковик в сторону баскунчак, беру курс на баскунчак.

Грунтовка мене вивела на ж/д переїзд, перестрибую полотно і йду наліво в бік селища верхній баскунчак, так як потрібно поповнити запаси води/їжі. Затарившись по повній дивлюся в бік гори, розумію що маю дике бажання встати саме там!) тому знову прем до переїзду але тепер йдемо направо. Проїхавши якийсь час і порівнявшись з горою паралельно розумію що грунтовка веде мене в бік станції богдо, тому вирішую перти навпростець по ледве помітною грунтовці, яка як це зазвичай буває через деякий час розчиняється в степу. Йду по цілині ловлячи глибокі колії в густій траві, власне все як зазвичай))

До гори я так і не доїхав. Вперся в новенький природоохоронний знак-гора велике богдо є заповідником. Глибоко зітхаю і приймаю рішення їхати вздовж табличок заповідника в бік нижнього баскунчак, як закінчаться таблички відразу ж звертаю до озера.

Так вийшло, що таблички закінчилися практично на околиці селища. Звертаю, проїжджаю яр і на височину. Перед мною баскунчак у всій красі, праворуч десь далеко гора богдо, ліворуч селище причому дуже близько. Ризикую звичайно, але робити нічого часу шукати підходяще місце вже немає, та й потім сюди її потрібно постаратися забратися. В результаті постояв, подивився на рух уазиків в селищі, махнув рукою і перекинувши пива, почав ставити намет.

17 липня.

Ніч минула спокійно, гостей з селища як із заповідника не було. Ще вчора ввечері під пляшечку пива я вирішив вранці обов’язково змотаюся до гори богдо і пройтися хоча б пішки, але спочатку спустимося до озера баскунчак.

Чатланам ” ку!» як то кажуть)))

Далі прем по грунтовці знову до богдо, по ліве плече на тлі озера миготять таблички заповідника. Як і припускав, грунтовка вивела мене до кордону єгерів. Дочекався касира, оплатив близько 200 рублів і пішки на екотропу дивитися богдо.

Вискочив на асфальт я до годинника 11ти напевно і пішов все в тому ж напрямку на північ. Ельтон вирішив пропустити і залишити на потім, так як восени планую знову на астрахань, так би мовити буде що подивитися по дорозі.

Після села николаевск трафік помітно зменшився, він як би і не особливо був щільний, а тут взагалі їду один ні зустрічних ні попутних машин. Вобщем уперся я в поромну переправу.)) потрібно частіше дивитися в навігатор)

Прочекав пором близько двох годин, завантаження почалося о сьомій годині. За атракціон заплатив 300 рублів, ось розклад якщо що дивись вище.

Спочатку думав гнати до переможного, але проїхавши село рівне, краєм ока побачив відмінну галявину на березі волги. Вирішив встати саме там, позначив місце і повернувся в рівне за продуктами. Поки шукав магазин блукаючи по вуличках, часто клацав передачі, коробка до того часу перемикалася туго явна ознака що пора міняти масло. І ось вже на під’їзді до магазину на черговому перемиканні швидкості втрачаю зв’язок з мотоциклом, на лапці кпп провертаються шліци(((затарився продуктами і зайнявся ремонтом. Ремонт полягав лише в тому, що тупо затягнув тугіше. Чув щось чаклують з фольгою, але я не став морочитися. Поки возився з лапкою кпп встиг поспілкуватися з місцевою гопотою, навик спілкування не загублений спасибі пермське пту))) їду назад до галявинки, ставлю намет.

18 липня.

Особливо розповідати нічого про цей день, їхав все так же по лівому березі через балаково, намагаючись особливо не смикати лапку кпп. Що сказати по дорозі, дорога для туринди відмінна, ям великих я не бачив, а ті що є пролітаєш не помічаючи, ну є місцями колійність і все. Найголовніше це трафік невеликий і немає ремонтів, якби не поромна переправа, то доріжка котися.

У самару в’їхав з півдня, навик повів мене через старе місто. Десь в районі вул ленінградська лапка кпп провернулася остаточно і я встав в центрі міста))) до будинку ще десь близько 15 км, затягувати лапку кпп вже нікуди, шліцов немає від слова зовсім. Вибираю оптимальний маршрут, по дорозі жодного мото магазину, чорт!!! робити нічого дещо як врубаю першу, включаю аварійку і притулившись до узбіччя повзу в бік будинку.

Ось і підійшов до кінця дальнячок по кавказу. Чи поїду я на кавказ ще? – однозначно так! але потрібно бути більш підготовленим, а саме зла гума, поменше речей і найголовніше громадянство рф.)))

післямова.

Відразу після кавказу, вирішивши справи з доками і обслуживши мотик я знову покотив))) спочатку на фест ” сталеві крила»

Ну а потім у бік москви в володимирську область побачитися з батьком і сестричкою.

Далі був татарстан.

Люта грибна різанина в пермському краї.

І набіг на яблуневі сади в башкирії.)))

Хтшка як і раніше тримає удар! і везе туди куди спрямований мій погляд) я вдячний хт за терпіння. Цього року обійшлися відірваною підніжкою і провернутою лапкою кпп, проте мотик обслужений і знову рветься в дорогу!) до слова пробіг перевалив вже за 100к. Потерпи рідний ще трошки цієї зими грунтовно все протягнемо, відрегулюємо і змажемо)

Відоси з цього прохвату вже є на каналі, не знаю чи потрібно його описувати? особливо розповідати там нічого, дорога асфальт, кругом лісу.) якщо і опишу то тільки вже тепер взимку, тому як завтра з утреца стартую в бік астрахані.)

Всім спасибі! всім добра!